Інформаційні технології

На сьогоднішній день інформаційні технології (ІТ) є важливим ресурсом та ключовим фактором успіху для підприємств, які конкурують в умовах «інформаційної економіки». Більш того, ІТ є на сьогоднішній день важливим фактором витрат, і вже тому інвестиції в ІТ та використання цих технологій в інформаційних системах потребують обережного планування з боку менеджменту. Слабкі місця в стратегічному інформаційному плануванні (СІП) можуть призвести до серйозних наслідків, таких як, втрата контролю над інвестиціями в ІТ тощо. Не дивлячись на практичну важливість СІП та наявність публікацій практиків, до цієї теми досі рідко звертаються у академічних виданнях. Дослідження все ще залишаються на початковій стадії, і в науковій літературі та наукових статтях залишається ще багато невирішених питань щодо мети, завдань, елементів та ключових факторів успіху процесу СІП. Такі вчені, як А.Ледерер та Г.Салмеа навіть заявили про «відсутність теорії стратегічного інформаційного планування», тобто не існує ані єдиного бачення детермінант, завдань, процесів, результатів та принципів СІП, ані розуміння взаємозв’язку СІП із загальним успіхом компанії.

Ще один факт, який робить ситуацію для дослідників ще більш складною – розуміння СІП в академічній літературі інколи значно відрізняється від точок зору практиків. Так як тема СІП є практично важливою, вона інтенсивно обговорюється в практичних журналах більш широко, ніж в академічних виданнях, і слід зазначити, що конкретні стратегічні питання, які обговорюються в практичних виданнях не корелюють із такими в академічних.

Дослідженню проблем стратегічного інформаційного планування присвячені праці таких вчених, як Дж. Анг, Н. Шоу, Ф. Паврі, І. Браун, М. Дж. Ерл, Д. Фінк, Р. Гал’єрс, Р. А. Тойбнер, М. Моккер, К. Хільдебранд, А. Ледерер, Г. Валдшам, П. Вілль та інші. Слід зазначити, що в працях російських та вітчизняних дослідників тема стратегічного інформаційного планування розвинена не так повно, але можна назвати дослідників, які в тій чи іншій мірі приділяли увагу даному питанню, серед них: В. С.  Єфрємов,  А. Г. Михайлов,  М. Румянцев та М. Зирянов.

Найбільш сучасні дослідження з проблеми СІП були проведені німецькими вченими Р. А. Тойбнером та М.  Моккером, які на основі проведених інтерв’ю з керівниками ІТ - відділів крупних компаній Німеччини спромоглись узагальнити процес та виокремити методологічний базис СІП та створення інформаційної стратегії для умовної фінансової  корпорації.

Серед російських дослідників найбільш вагомими з досліджуваної проблематики на наш погляд є публікації А. Г. Михайлова, який зазначає, що під «ІТ - стратегією» (як результатом СІП) часто розуміють досить різні речі. Більшість авторів, які є ІТ - директорами або ІТ - консультантами, під ІТ- стратегією (інформаційною стратегією) розуміють, довгостроковий план дій по інформаційному забезпеченню підприємства. Автор зазначає, що у російській та закордонній літературі він може виділити до 7 підходів до розробки  ІТ - стратегій.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день в зарубіжних дослідженнях домінуючими є дослідження, які базуються на опитуваннях (фактично – результати опитувань практиків). Другий та ще більш важливий факт полягає у тому, що СІП та інформаційна стратегія на практиці виявляються багатогранними, суб’єктивними та часто нечіткими концепціями.

Дослідження ролі інформаційних систем в конкурентній боротьбі та взаємовідносин між бізнес-стратегією та інформаційними технологіями (ІТ) почались не менш, як 25 років тому із дискусії наприкінці 1970-х, коли стратегічна релевантність ІТ почала визнаватись фахівцями. Однак, це питання досі залишається недослідженим та нерозвиненим в порівнянні із традиційними областями планування, такими як маркетингове та фінансове планування.

Хоча теоретична основа все ще досить обмежена, існує певна єдність у думках щодо елементів СІП та факторів, які впливають на цей процес. Наприклад, А. Ледерер та Г. Салмела описують СІП з точки зору його входів, процесу та виходів. Під терміном «входи», вони не мають на увазі фактори, які приймають участь у процесі СІП, а фактори, які впливають на процес планування.

Враховуючи вищезазначене, СІП, на нашу думку, можна визначити як процес, в результаті якого формується інформаційна стратегія, яка є результатом рішень, що базуються на певному аналізі. Процес планування зазнає впливу з боку як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Саме аналіз елементів вищенаведеної моделі і є найбільш важливим завданням, яке необхідно вирішити дослідникам для подальших теоретичних досліджень практичних аспектів процесу СІП.

Ураховуючи складність та неординарність проблеми, в даній статті сконцентруємо увагу на вивченні елементів процесу СІП на підприємстві та цього процесу в цілому, а також зробимо спробу узагальнити до слідження іноземні та вітчизняні дослідження з даної проблеми. Дуже важливим для дослідження визначених питань є вірне розуміння понятійно-категоріального апарату. Так як більшість категорій не є чітко визначеними ані у зарубіжній, ані у відчизняній науковій літературі, вважаємо за доцільне приділити увагу уточненню ключових понять.

Не можна не відзначити той факт, що в публікаціях із проблеми СІП поняття «ІТ - стратегія», «інформаційна стратегія» та «стратегія розвитку ІТ» є поняттями синонімічними, що вносить певну плутанину в категоріально - понятійний апарат. На нашу думку більш релевантним є поняття «інформаційна стратегія».

Концепція інформаційної стратегії сприймається різними авторами досить по-різному. Одні розглядають інформаційну стратегію як план інвестицій в ІТ - інфраструктуру, інші вбачають в інформаційній стратегії довгостроковий план застосування ІТ; інші ж – план побудови структури інформаційної системи. Більше того, є група авторів, які прирівнюють інформаційну стратегію до плану ІТ - відділу підприємства. Загальна риса, характерна для цих поглядів на інформаційну стратегію – це чіткий фокус на ІТ та їх застосування. Цей фокус також знаходить своє вираження в таких категоріях як «стратегічне планування інформаційних систем (СПІС) та «планування стратегії інформаційних технологій (ПСІТ)», які часто використовуються як синоніми СІП. ПСІТ підкреслює роль інформаційних та комунікаційних технологій як інструмента розповсюдження інформації та комунікацій в бізнесі, на використанні ІТ та їх організаційної інтеграції в бізнес. Також ПСІТ може виражати ще більший наголос на стратегічних інформаційних системах, тобто інформаційних системах, які забезпечують конкурентні переваги. Однак, Р. А. Тойбнер, М. Моккер та М. Дж. Ерл, точку зору яких ми цілком поділяємо, та деякі інші дослідники розглядають стратегії ІТ та інформаційних систем як елементи загальної інформаційної стратегії компанії. Цими авторами інформаційні системи та інформаційні технології розглядаються як частини інформаційної інфраструктури компанії, яка також включає інформаційні ресурси, які доступні компанії.

Дослідження з менеджменту інформаційних систем визначають декілька зон аналізу, які повинні прийматись до уваги в процесі  СІП.  Сюди включаються ІТ - обладнання та соціо - технічні інформаційні системи. Останні можуть розглядатись як організаційне втілення ІТ, які дозволяють спростити обмін інформацією для різноманітних цілей певної бізнес-одиниці. Деякі дослідники критикують підхід, який базується на вивченні сукупності компонентів інформаційної системи (ІС) та виступають за повернення до розгляду лише ІТ. Такий погляд не лише підкреслює роль інформаційних ресурсів, але й привертає увагу до організаційних передумов забезпечення інформацією як відновлюваним та необхідним ресурсом. Всі ці передумови обробки інформації на підприємстві можуть бути акумульовані в понятті «інформаційна інфраструктура» (ІІС).

Підприємство повинно бути впевнено в тому, що ІІС функціонує ефективно, що вона захищена від вторгнень, підтримується та адаптована до майбутніх змін і потреб.

Аналіз внутрішніх процесів обробки інформації повинен бути узгоджений з тими вигодами та ризиками, які можуть бути результатом зміни інформаційного середовища.

На наше переконання процес СІП не повинен бути ізольований від загального стратегічного процесу на підприємстві. Скоріше, інформаційна стратегія (як результат СІП) та бізнес-стратегія повинні бути взаємно синхронізовані і в стратегічному сенсі повинні становити єдине ціле. Зв’язки інформаційної стратегії та бізнес-стратегії можна проілюструвати таким чином: з одного боку, бізнес-стратегія висуває свої вимоги до інформаційної стратегії; з іншого – ІТ можуть створювати нові можливості ведення бізнесу, які повинні бути прийняті до уваги в межах інформаційної стратегії. Більшість закордонних авторів стверджують, що недостатньо лише знати бізнес-стратегію компанії, закликаючи до глибинного розуміння причин (конкретних внутрішніх сильних та слабких сторін, зовнішніх можливостей та ризиків), які лежать в основі запропонованої бізнес-стратегії. Достовірна інформація щодо ключових факторів успіху, факторів зовнішнього середовища, можливостей та загроз, а також внутрішніх сильних та слабких сторін, які визначають можливі впливи альтернативних інформаційних стратегій на всю бізнес-стратегію.

Надто узагальнена, але все ж таки корисна концепція, яка характеризує СІП була запропонована М. Дж. Ерлом, який розрізняє п’ять підходів до СІП. які можна назвати таким чином:

  • «Породжений бізнесом»,
  • «Методичний»,
  • «Адміністративний»,
  • «Технологічний»,
  • «Організаційний» .

Консультанти також запропонували декілька методик СІП. Серед найперших та загальновідомих методик можна назвати Планування Бізнес Систем компанії IBM або Стратегічне Планування Інформації Джеймса Мартіна. Однак, емпіричний досвід показав, що дані методики часто не відповідають вимогам та реаліям практики та життя і не виправдовували очікувань топ-менеджменту.

Слід відзначити підхід Р. А. Тойбнера та М. Моккера щодо структуризації інформаційної інфраструктури (ІІС)  компанії, яка повинна бути доповнена плануванням інформаційних ресурсів та задачами використання та підтримки ІІС. Таким чином даний комплекс завдань «організується в інформаційну функцію (ІФ)».

Можна зауважити, що за даним підходом інформаційна стратегія є фундаментальним та довгостроковим планом майбутнього розвитку ІІС та ІФ.

У вітчизняній же практиці, як вказує в своїх публікаціях А. Михайлов, єдино методу не існує. Дослідник зазначає, виходячи із практичного досвіду СІП в російських компаніях, що можна виділити наступні підходи менеджерів до СІП та розробки інформаційної стратегії компанії:

  • Відсутність як бізнес - так і інформаційної стратегії. Такий підхід, на жаль, зустрічається в більшості російських організацій;
  • Планування технічних та/або програмних засобів;
  • «Авангардистський». Цей підхід полягає в періодичних спробах впровадження останніх досягнень в сфері обробки інформації і комунікацій: e-busіness, mobіle commerce та ін.;
  • Ключові фактори успіху (КФУ). Передбачається, що ІТ повинні підтримувати ключові фактори успіху організації;
  • Інформаційна стратегія визначається стратегією бізнесу. В рамках даного підходу ІТ-стратегія повинна плавно випливати зі стратегії підприємства, його місії, бачення, цілей і завдань;
  • «Вирівнювання» ІТ-стратегії й стратегії бізнесу. Передбачається, що ІТ-стратегія не тільки підтримує стратегію підприємства, але й впливає на неї;
  • Галузеві підходи, які полягають в досить специфічному розумінні ІТ-стратегії для державних установ і інформаційних фірм;

Зауважимо, що як показує практика, у порівнянні з вартістю технічних і програмних засобів, витрати на розробку й реалізацію інформаційної стратегії навряд чи перевищать кілька відсотків ІТ - бюджету, а проблеми через  відсутність стратегії, або її неякісної розробки, будуть набагато більшими. У той же час, інформаційна стратегія, розроблена і оформлена за всіма правилами, але втілена на підприємстві, на якому немає формалізованої бізнес-стратегії навряд чи приведе до бажаних результатів.

Відсутність чіткої і зрозумілої теоретичної бази СІП спричинює надлишкове різноманіття підходів та методів розробки інформаційної стратегії та неузгодженість поглядів на сутність як СІП, так і поняття «інформаційної стратегії». Крім того, спроби використовувати на практиці серйозні й складні методи на вітчизняних підприємствах, які не мають навіть регулярного менеджменту, не говорячи про стратегічне планування, не може бути результативним. Чимало аспектів проблеми СІП на підприємстві залишаються відкритими, в тому числі і питання методологічного обґрунтування процесу СІП на підприємстві. Для успішного використання даного інструментарію в реальному бізнесі, ці питання потребують уточнення і розв’язання в наших подальших дослідженнях.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна Ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011 р.

© PrivatBank.dp.ua