Альянси підприємств

Сучасний етап розвитку економіки характеризується динамічними  змінами, що  відбуваються як на макроекономічному, галузевому рівнях, так і на рівні  підприємств. Ці зміни обумовлені:

  • по – перше, нестабільністю бізнес – середовища, що вимагає від підприємств швидкого реагування та впровадження заходів, які забезпечували б тривалі конкурентні переваги;
  • по – друге, швидким розвитком технологій, інформатизацією бізнесу,
  • по – третє, переходом від  жорсткої  конкурентної  боротьби між  підприємствами до  відносин  співробітництва.

Умови, в яких функціонують сучасні підприємства, вимагають від них пошуку нових шляхів подальшого розвитку, набуття конкурентних  переваг, забезпечення високоефективної діяльності. Існують різні підходи до формування  підприємствами конкурентних  переваг, що пояснюється їх проявом в різних сферах діяльності підприємства:

  • економічній, 
  • технологічній, 
  • організаційній.

Одним із способів набуття  підприємствам конкурентних  переваг є  постійне впровадження в господарську діяльність інноваційних  розробок.  В загальному розумінні інновації  являють  собою сукупність  прогресивних, якісно  нових  змін,  що  безперервно виникають у часі та просторі.  В  сучасних умовах господарювання інновації стають  основним джерелом забезпечення стійких  конкурентних  переваг підприємства і набувають імперативного  характеру.

Питанням організації інноваційної діяльності приділяють увагу у своїх  роботах  Трефілова А.А., Мединський В.Г., Яковець Ю.Г., Казанцев А.К., та ін. Серед українських вчених, що займаються проблемами інноваційного розвитку потрібно виділити Ілляшенка С.М., Федулову Л.І., Геєця В.М.

Незважаючи на значну кількість досліджень та публікацій, присвячених питанням  інноваційної  діяльності,  більшість з  них  носять або суто теоретичний характер і не можуть бути  використані в господарській практиці, або розглядають інноваційні процеси, що відбуваються на макрорівні. Державна підтримка є  необхідною, але не достатньою умовою розвитку інноваційної діяльності. Така підтримка має проявлятися, перш за все, в створенні відповідної інфраструктури розвитку інновацій та законодавчого  забезпечення. Стабільність законодавства в сфері інноваційно – інвестиційної діяльності  сприятиме  розвитку вітчизняного ринку інновацій та залученню іноземних інвестицій у високі технології. Поряд з врегулюванням ряду питань на загальнодержавному та  галузевому рівнях вимагає активізації інноваційна діяльність і на мікро – та внутрішньофірмовому рівні.

Для забезпечення ефективної організації інноваційної діяльності на підприємствах необхідно вирішити ряд завдань:

  • По-перше, створити умови для активізації інноваційних процесів у всіх сферах діяльності підприємства;
  • по – друге, необхідно забезпечити полегшене впровадження  інновацій на підприємствах, причому як власних, так і сторонніх,
  • по – третє, має проводитись об’єктивна оцінка результатів реалізації інноваційних розробок.

Досить часто підприємства не мають достатньо можливостей, здібностей для самостійної організації інноваційної діяльності, їм може не вистачати знань, досвіду та фінансових ресурсів для забезпечення інноваційного процесу. Перейняття  досвіду передових  компаній не завжди сприяє вирішенню проблем розробки та впровадження інновацій, що пов’язано із неможливістю отримання повної інформації, її закритістю, неформалізованими знаннями, унікальними рисами  корпоративних  культур, тощо.

Виходом з такої ситуації є налагодження відносин співробітництва з компаніями, які або володіють певними інноваційними розробками, що можуть бути передані іншим підприємствам, або спільна діяльність з якими може сприяти розробці та впровадженню інновацій. Зокрема, сприяти вирішенню проблем, пов’язаних із інноваційною діяльністю, може формування підприємствами стратегічних альянсів.

Стратегічні альянси підприємств традиційно розглядаються як форма взаємодії між підприємствами, яка основана на спільному використанні ресурсів для досягнення стратегічних цілей. Причини формування та основи функціонування стратегічних альянсів підприємств  розглядаються в роботах Б.Гаррета та П.Дюссожа, С.Карделла, Р.Уоллеса, С.Ріда та А.Лажу, Дж.Стоунхауса, Б.Мільнера, Є.Добренькової та інших. В літературі можна виділити два основних напрямки дослідження стратегічних альянсів підприємств: визначення причин їх формування та ідентифікація наслідків функціонування для підприємств – партнерів. Поза увагою дослідників залишаються питання, пов’язані, зокрема із специфікою відносин підприємств – партнерів, що обумовлена поліваріантністю їх цільових настанов, організаційними змінами, що відбуваються в ході формування та функціонування альянсів, економічні та технологічні проблеми, які підприємства вирішують вступаючи до стратегічних альянсів. В рамках нашого дослідження спробуємо визначити яким чином питання розробки та впровадження інновацій можуть бути розв’язані через формування стратегічних альянсів підприємств, зокрема, вступ до яких стратегічних альянсів забезпечує  підприємствам доступ до тих чи інших інновацій, на що слід звернути увагу підприємствам, що вирішили увійти до альянсів для вирішення проблем інноваційного характеру.

За видами інновації можуть бути поділені на технічні, організаційні, економічні, соціальні та юридичні. Технічні проявляються у вигляді нових продуктів,  технологій,  засобів виробництва. Організаційні відображають нові методи та форми організації всіх видів діяльності підприємств. До економічних відносяться методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, до соціальних – різні форми активізації  людського фактора, покращення  умов та постійна підтримка рівня безпеки праці,  охорона здоров’я,  створення комфортних  умов праці.  Нові та зміненні закони та інші нормативно – правові документи, що  регулюють діяльність  підприємства, відносяться  до  юридичних  нововведень.

Підприємства вступають до стратегічних альянсів, коли для реалізації їх стратегічних цілей вони потребують ресурсів, якими володіють інші підприємства або ж коли об’єднуючи власні ресурси та ресурси інших підприємств вони можуть досягти  таких цілей, досягнення яких самостійно неможливо або  дуже ускладнено. Найбільш поширеними цілями формування підприємствами стратегічних альянсів є:

  • освоєння нових видів виробничої діяльності;
  • розробка та освоєння нових технологій;
  • вихід  на нові географічні ринки;
  • вихід  на нові товарні ринки;
  • освоєння нових  каналів збуту;
  • розширення модельної лінії;
  • координація та оптимізація  відносин «постачальник – клієнт» та інші.

Стратегічні альянси можуть утворюватись як підприємствами – конкурентами, так і підприємствами, відносини між якими носять неконкурентний характер (постачальники, клієнти, підприємства інших галузей) і набувати різних організаційних форм: від угод про координацію діяльності до створення спільних підприємств з різними частками капіталу партнерів. Вибір тієї чи іншої форми стратегічного альянсу обумовлений,  перш за все,  цілями,  які ставлять перед собою підприємства – учасники та тими ресурсами, яких вони потребують і на основі яких об’єднують свою діяльність.

Серед цілей інноваційного розвитку підприємств, для досягнення яких формуються стратегічні альянси, можна виділити наступні:

  • розвиток технологій;
  • покращення якості продукції через налагодження взаємозв’язків між  постачальником та клієнтом;
  • отримання та освоєння технологій, якими володіє підприємство – партнер;
  • організація науково – дослідних  робіт;
  • розробка нових та вдосконалення існуючих продуктів;
  • вдосконалення виробничого  процесу;
  • розподіл виробничих робіт;
  • підтримка надійності та безпеки виробництва;
  • використання нових підходів щодо маркетингу та збуту продукції;
  • підвищення професійного рівня персоналу через між організаційне навчання та інші.

Розглянемо через які форми взаємодії підприємств можуть бути досягнуті деякі з цих цілей.

Налагодження партнерських відносин між постачальником та клієнтом в межах стратегічних альянсів підприємств передбачає взаємну координацію виробничих операцій партнерів, прийняття участі постачальником у розробці продукту клієнта, спільне визначення технічних вимог до продуктів та розробку умов постачання. Такі технологічні інновації в діяльності підприємств забезпечують обом сторонам покращення якості продукції, підвищення ефективності управління запасами, гарантують клієнту своєчасність та надійність поставок, що відповідають його технічним вимогам, постачальнику дозволяють точно прогнозувати попит та розробляти графіки завантаження виробничих потужностей, а головне, уникнути конкурентної боротьби з іншими підприємствами – постачальниками.

Прагненням підприємств до отримання нових технологій, освоєння нових видів виробничої  діяльності, тобто до технологічних інновацій, пояснюється формування стратегічних альянсів підприємствами, які працюють в непов’язаних галузях. Такі стратегічні альянси  дозволяють підприємствам об’єднати свої технічні потенціали і на цій основі заснувати нові види виробничої діяльності, розширити свої технологічні можливості, а також увійти в економічний сектор, в якому  вже працює  підприємство – партнер .  На основі об’єднання та спільного використання партнерських ресурсів в межах стратегічних  альянсів такі технологічні інновації реалізуються у порівнянні з самостійною їх розробкою та впровадженням з меншими  витратами та за більш короткий час. Крім цього, досвід партнерів у своїй сфері діяльності дозволяє уникнути ризиків та помилок.

Впровадження технологічних інновацій також може бути забезпечене формуванням альянсів підприємствами – конкурентами. Досить часто такі альянси утворюються для спільної розробки товару, його виробництва або виробництва комплектуючих для товарів, що виробляють партнери. Інновації в такому разі можуть проявлятись в появі нових або вдосконаленні існуючих технологічних процесів, обладнання. Спільна розробка та виробництво продукції обумовлює потребу у певних організаційних інноваціях, пов’язаних із змінами організаційних структур підприємств – партнерів, формами організації виробництва, які мають найкращим чином забезпечити взаємодію  підприємств.

Розглянуті вище приклади взаємовідносин підприємств в межах стратегічних альянсів показують яким чином фірми можуть впроваджувати інновації, вступаючи до альянсів. Формування альянсів в таких випадках є наслідком існування потреби в інноваціях. В той же час можна стверджувати, що формування підприємствами альянсів передбачає певні зміни інноваційного характеру для його учасників. В даному разі інновації  на підприємствах є наслідком  їх вступу до стратегічних  альянсів.

У разі формування підприємствами – конкурентами стратегічних альянсів, в яких один з партнерів займається виробництвом, а іншій реалізацією продукції або один з партнерів розробляє, а інший виробляє товари, якісно нових змін, зокрема, розробки принципів та підходів до управління взаємовідносинами  з партнером, потребує система управління підприємством. Змінюються методи та форми організації певних сфер діяльності підприємств, методи їх планування та оцінки результативності, тобто впроваджуються організаційні та економічні інновації.

В ході формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств гостро постають питання взаємодії та інтеграції корпоративних культур компаній – учасників, побудови команди, розподілу функцій управління між працівниками підприємств, захисту та розподілу інтелектуальної  власності. Актуальними є питання збереження працівниками відчуття належності до своєї компанії і в той же час формування відчуття  причетності персоналу до стратегічного альянсу. Оскільки ефективність діяльності як окремих підприємств, так і їх стратегічних альянсів залежіть, в першу чергу, від  працівників, детальної та точної проробки потребують соціальні інновації, які мають бути спрямовані на підвищення кваліфікації персоналу, розкриття творчої діяльності та інше. Західні компанії використовують наступні заходи стимулювання творчої активності працівників:

  • фокусування уваги на конкретному працівнику і його інтелектуально – інноваційному та творчому потенціалі;
  • заохочення експериментаторства;
  • зміна адміністративної централізації управління м’яким інноваційним стилем;
  • лояльність до комерційних проектів пов’язаних із ризиком.

Розширення свободи в діяльності та інтерактивний обмін інформацією між працівниками, заохочення експериментаторства  разом із лояльністю до ризикованих проектів створюють широкі перспективи для реалізації творчого потенціалу працівників.

Успішні  соціальні інновації сприяють розробці та впровадженню нововведень у інших сферах діяльності підприємства. Ефективна система управління персоналом, відповідний мотиваційний механізм, створення умов, що сприяють актуалізації творчих здібностей працівників позитивно впливають на досягнення цілей, що ставлять підприємства, вступаючи до стратегічних альянсів.

Взагалі, саме формування стратегічного  альянсу підприємствами можна розглядати як інновацію, оскільки вступ компаній до альянсу передбачає цілу низку змін організаційного, економічного, в деяких випадках, технологічного характеру. Тому важливим моментом при прийнятті рішення щодо  вступу підприємства до  стратегічного альянсу,  впровадження будь – яких  інновацій, є об’єктивна оцінка готовності персоналу  до змін,  його  здатності  до  навчання. К. Фрайлінгер та І.Фішер при визначенні відношення персоналу підприємств до змін, виділяють чотири блока проблем, що  заважають інноваціям:

  • організаційні недоліки;
  • недоліки  керівництва;
  • особисті проблеми;
  • опір змінам.

Для того, щоб інноваційна діяльність успішно розвивалась  необхідно: по – перше, надання достатнього обсягу ресурсів; по – друге, постійне роз’яснення персоналу значення та сутності інновацій; по – третє, інтенсивне та безперервне навчання. Оцінка готовності персоналу до змін, його здатності до навчання дозволить на етапі планування реалізації інновації визначити можливі проблеми та розробити заходи щодо їх  подолання.

Підводячи підсумок, можна зазначити що стратегічні альянси підприємств є одним з найефективніших шляхів впровадження інновацій на підприємствах. Вони дають можливість на основі спільної діяльності підприємств розробляти та впроваджувати нововведення, використовуючи досвід та знання партнерів з найменшими ризиками, витратами коштів та часу реалізовувати інновації різного характеру. Певний тип альянсу  в більшій або меншій мірі сприяє впровадженню того чи іншого виду інновацій.

В той же час, формування стратегічних  альянсів само по собі є інновацією, оскільки передбачає якісні зміни у різних сферах діяльності підприємств – учасників. При прийнятті рішення щодо впровадження інновацій підприємствам необхідно оцінити рівень готовності персоналу до змін.

Визначення можливостей інноваційного розвитку, що отримують підприємства вступаючи до стратегічних альянсів, обумовлюють нові питання, що потребують подальшого дослідження. Ці питання пов’язані із розробкою та функціонуванням організаційно – економічного механізму інноваційної діяльності в умовах співробітництва підприємств, проблемою захисту інтелектуальної  власності та розподілом результатів спільної діяльності.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна Ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011 р.

© PrivatBank.dp.ua